Одна мова

Зараз на "Шустер live" часто можна почути заклики різних політиканів надати російській мові статус другої державної. Тим самим вони сподіваються стабілізувати ситуацію в Україні і втихомирити проросійський сепаратистський рух. Так, зупинити це безправ'я на Сході ми мусимо, інакше є реальна загроза втрати ще одну велику і важливу частину країни. Але не можна просто так продавати українську мову! Тим самим ми лише зробимо величезну послугу Росії, яка на цьому просто так не зупиниться і піде далі, аж поки не привласнить собі всю Україну.

Зрозумійте, сепаратисти на Сході борються аж ніяк не за другу державну. Вони просто відпрацьовують заплачені Путіним гроші. Мета цих витрат проста: приєднати до Росії ще й Східну Україну. Якщо ми сьогодні приймемо закон про другу державну мову, то лише підлиємо масла до і так великого вже вогню наших проблем. Чому так?

По-перше, цим ми ще більше роз'єднаємо наш народ. Західна і Центральна Україна рішуче виступить проти другої державної, бо їм не байдужа доля найбільшого скарбу нації - рідної мови. Знову почнуться дискусії, суперечки, незгоди, які потім можуть перерости в нові заворушення, на що так сподівається Путін. Це стане чудовим приводом для введення на материкову частину України військ з метою захисту "прав російськомовного населення України, яке з кожним днем все більше і більше утискають".

По-друге, таким чином ми лише дамо Росії шанс на майбутні маневри щодо її споконвічного прагнення будувати імперії з поневолених сусідніх народів. Для цього їй в першу чергу потрібно захопити Україну. Єдина офіційна державна мова доводить окремішність та самобутність нашого народу від будь-якого іншого. Якщо ж в неї забрати такий статус і додати другу дрежавну, в Путіна з'являться передумови стверджувати, що росіяни та українці - незаконно розділений єдиний народ, який будь-якою ціною треба об'єднати територіально. Як вагомий привід такого кроку він використовуватиме офіційне визання російської мови державною в обох країнах і значну кількість росіян, які проживають в Україні. У 1938 році таку саму риторику використовував Гітлер, приєднуючи до своїх володінь Австрію. Що тоді зробила світова спільнота, щоб зупинити його? Нічого. Чим це все закінчилося? Найкривавішою сторінкою в історію людства. За сьогоднішніх обставин єдиною відмінністю можете стати лише те, що крові буде набагато більше...

По-третє, надавши статус державної російській, ми тільки пришвидшимо процес вимирання української. Чому вимирання? А як іншим словом охарактеризувати той стан, в якому зараз перебуває українська мова? Її успішно витісняють майже з усіх сфер життя. На радіо щодня ми чуємо одну й ту ж російську попсу. Телебачення заполонили шоу, де українська мова з уст ведучого звучить лише один раз, та й то коли він згадує назву програми. Лише 30% газет і 18% журналів друкуються українською мовою. В інтернеті більшість сайтів має або лише російську версію, або при відкриванні починаються з неї (а на зміну мови користувачі зазвичай не витрачають свій час). І поглянемо правді у вічі: російською мовою зараз спілкується більша частина України. Звідки така смілива заява? Звичайна спостережливість. Я не раз бував на сході та півдні країни, зокремо в Донецьку, Луганську, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Сімферополі. Там українську мову ми чули насправді дуже рідко - в 95% випадках всюди звучала лише російська. Та що там говорити про Південь і Схід, коли в Києві, столиці і серці країни, більшість населення спілкується нею. А у Львові, які б там не ходили стеоретипи, російську мову теж можна почути дуже часто; набагато частіше, ніж українську на Сході. А якщо врахувати той факт, що на Заході людей живе менше, ніж там, можна зробити сумний, але все ж висновок: російська зараз переважає в Україні. І сьогодні її хочуть остаточно закріпити, визнавши другою державною. Тоді українська мова повторить сумний досвід білоруської, якою зараз там спілкується менше 1% населення, та й то лище в сільській місцевості. Якщо ми сьогодні підтримаємо цей законопроект, то зведемо нанівець усі жертви, які колись за Україну, її волю і мову, віддали сотні тисяч героїв, і винагородимо столітні старання московських катів, які проливали невинну українську кров заради поширення своїх загарбницьких інтересів.

Я не є якимось запеклим фанатиком чи русофобом. Просто хочу, щоб іноземці, які приїжджають в нашу країну, вивчали українську, а не будь-яку іншу мову; хочу, щоб по радіо в більшості лунали україномовні пісні; хочу, щоб розвіялися міфи про яку-небудь відсталість української мови порівняно з російською; хочу, щоб зникли будь-які непорозуміння між Сходом і Заходом. Тільки тоді ми зможемо з упевненістю і гордістю на весь світ заявити, що український народ, після довгої і кровопролитної боротьби за свою самобутність, нарешті став вільним і єдиним.