Іронія долі

Щойно я виліз з душу, де півгодини змивав зі себе бруд і піт сорому після сьогоднішнього матчу в Запитові. А все так гарно починалось...

Ми їхали в машині нашого капітана Віталіка Кузика, обговорювали тактичну схему, готувалися до бою, вірили в перемогу. Погода була явно на нашому боці: ми знали, що запитівська команда більш зіграна, тому їй буде важче грати в пас на мокрому газоні. Для нас же байдуже, де і при яких умовах носитися полем в безпозиційній боротьбі. Перед грою гарно розминулися, підбадьорили один одного оптимістичними прогнозами і після свистка арбітра почали свою "безпозиційну боротьбу" з опонентом. А далі найцікавіше...

Я забив гол! Десь на 25 хвилині гри з навісу нашого півзахисника воротар відбив м'яч прямо на мене, чим я не скористатися не зміг і без проблем влучив в потрібне місце. Ми ще більше запалилися вірою в довгоочікувану перемогу на виїзді і понеслися пресингувати опонентів. Грали на рівних з ними десь до 35-ї хвилини, коли затупив наш захист на чолі з воротарем, чим цього разу не зміг не скористатися їхній гравець. Ще до закінчення гри ми пропустили вдруге з пенальті, яку відверто намалював їхній форвард. За народним правилом сільського футболу арбітр, який судить гру своєї команди, мусить поставити у ворота гостей хоча б один одинадцятиметровий. Запитівський суддя свій обов'язок виконав сумлінно, за що йому честь і похвала. Пенальті вони реалізували і ще до завершення першого тайму встигли забити третій гол, скориставшись нашою посипаністю.

Ідучи на перерву, ми все ж досі вірили хоча б у нічию. Тим більше, було зроблено 2 важливі заміни, які б мали підсилити наш захист.

Почався другий тайм. Все йшло не так і погано, навіть краще, ніж в першій 45-хвилинці, але тут суддя згадав про свій другий обов'язок місцевого арбітра: він дав червону картку за розмови (!!!) нашому захиснику, який якраз вийшов на поле. Просто нам не сподобалося те, що боковий рефері в черговий раз показав аут не в ту сторону, і Андрій (наш захисник) сказав дещо нецензурне в адресу всього запитівського суддівства, за що був НЕсправедливо покараний так жорстоко.

Після цього все сталося, як і мало статися в такій ситуації: ми посипалися остаточно, погано атакували, пропускали гострі контратаки, забули, що таке пас в ноги... В результаті ми програли 9-1. Мій гол, як і в жовтні минулого року в грі з Банюнином, про яку я тут теж писав, став першим і єдиним, який ми забили. Але після нього тоді ми пропустили 8 м'ячів. Сьогодні на 1 більше. Не знаю, може мені перевестися в захис, щоб взагалі голів не забивати? А то наразі це лише шкодить моїй команді. А може просто повішати буци на цвях?..

Коли ми нарешті заграєм?!