Вчора хотів викласти цей запис, але не вийшло, бо Blogger чомусь відмовлявся приймати зображення, яке треба було сюди прикріпити. Але краще пізно, ніж ніколи, тому розповім цю коротесеньку новелу зараз.

Так-от, вчора було Стрітення Господнє, і я прийшов з церкви десь о 12 годині. На третю в мене було тренування на Сихові, тому я не міг довго вовтузитися вдома. Ну коню зрозуміло, що я це з величезним успіхом зумів. Довго пив чай, бавився з Челсі (собачкою), радів весняній погоді. Тільки коли я ніби ненароком подивився на годину, то зрозумів, що до прибуття потрібної мені маршрутки залишається хвилин 5-8, а я ще не переодягнувся, не помив кросівок і рук, не зібрав рюкзак і не допив свій чай. Про останнє я забув першим і побіг до хати швидко встигати все це зробити. Нашвидкоруч кинув все необхідне в сумку, вологою ганчіркою скупо провів по моїх стильних аір максах і побіг на зупинку. Маршрутка якраз доїжджала до мене, і все виглядало просто чудово. Але не так сталося, як гадалося: десь за 5 хвилин їзди я зрозумів, що забув взяти найважливіше - книгу. Зараз я читаю подарунок від Валі на мій день народження, книгу французької письменниці Жорж Санд "Валентина". Читаю більше двох тижнів (я так завжди). Так-от, найчастіше книжки я читаю в маршрутках (не знаю, чому, так мені найбільш зручно). Цього разу я забув взяти зі собою щось в дорогу і був дуже злий. Вирішив вперше в житті скачати книгу в електронному вигляді на свій престижний ґаджет Lenovo. За кілька хвилин я вже зайшов на потрібний мені сайт, спокійно почав її скачувати, вже хотів вийти з цієї сторінки, як мої очі помітили оформлення і назву цього сайту

Виявляється, я читаю книгу, яка входить в розділ "Світ жінки''. Але це ще не найгірше. Найгірше те, що вона мені подобається! Справді цікава історія про дівчину, з якої всі хотіли зробити гідну спадкоємицю своєї матері-графині, тобто зарозумілу жінку в постійно розкішних убраннях, яка все своє пишне життя повинна провести у примітивному колі світських компаній, котрі ніколи не знали справжньої цінності життя, скільки б грошей в них не було. Проте Валентина виявилась не такою: вона полюбила зовсім простого хлопця-сироту Бенедикта, котрий єдиний показав їй, що таке справжні почуття. Тільки не подумайте - це не якась-там соплива ваніль, яку так відкрито пропагує сьогоднішній кінематограф! Це класика світової літератури, яку не можна відносити до уподобань лише певного кола людей, як-от зробив цей сайт.

Словом, ніколи не шукайте собі книги за розділом, бо в наш час кожна ланка суспільства, а особливо жінки, завжди хоче тягнути все добро під себе, що робити дуже неетично та неправильно по відношенню до інших ланок.