Еволюція папи

Остання заява Папи Римського щодо еволюції сколихнула весь християнський світ. Мовляв, католицька церква нарешті визнала, що людина не є плодом Божої волі, а утворилася в результаті описаної Чарльзом Дарвіном еволюції, тобто пішла від мавпи. Такі висновки більшість людей зробила, побачивши красномовні заголовки в газетах, часто й на перших шпальтах, типу “Невже ми таки пішли від мавп?”. Та чи не занадто близько до серця взяли цю новину більшість віруюючих? Заява папи дослівно звучала так: “Еволюція у природі не суперечить поняттю створення, тому що еволюція потребує створення істот, які розвиваються. Господь створив людей і дозволив їм розвиватися, відповідно до вічних законів природи, які Він дав усім.” Саме ці слова так сильно шокували мільйони послідовників церкви. Проте чи насправді все так серйозно? Справа в тому, що папа лише визнав еволюцію як закономірний процес розвитку людства, даним нам від Бога, що цілком відповідає дійсності, адже людина еволюціонувала і продовжує еволюціонувати протягом усього свого існування. В протилежному випадку вона б просто не розвивалася і досі б жила в печерах, одягаючись в лахміття і полюючи на мамонтів. Тому саме цю заяву аж надто близько до серця сприймати не варто. Набагато ж більше хвилювання мають викликати активно поширювані в пресі чутки про намір папи в майбутньому переглянути своє ставлення до абортів та гомосексуалізму. Якщо вірити цьому, то складається враження, що католицька церква з відчайдушним прагненням зберегти своїх прихильників готова слухняно йти на повідку розвитку (чи занепаду?) сучасних європейських цінностей, нехтуючи фундаментальними християнськими догматами. Папа все більше намагається пристосувати християнство до сучасних тенденцій у суспільстві, хоча саме люди повинні служити церкві, а не навпаки. З такими темпами революційних зрушень в керівництві Ватикану, священики наступного покоління благословлятимуть шлюби зоофілів, а педофілія вважатиметься найвищим проявом любові до дітей. Хоча будемо сподіватися, що все не так плачевно і рано-чи-пізно (а краще рано) люди зрозуміють, що суть християнства – служити Богу, а не розбещеній і багатій на всякий непотріб людській фантазії.