Історія без хепі-енду

Вчора ми програли 9-1, граючи всю гру в десятьох, бо не назбиралася потрібна кількість людей, не говорячи вже про заміни. Це при тому, що за команду заявлено майже 40 "футболістів". Після гри ми всі, фізично втомлені і морально осоромлені, пішли до роздягалки, де, як виявилося, в трьох людей зникли гроші. В одного 10 гривень, в іншого - 70, а в капітана команди - 200... Це скоріше за все "потрудилися" малі шпиндюки, які всю гру бігали біля роздягалки. На щастя, в мене нічого не пропало. На жаль, враховуючи всі ті не надто веселі обставини, команду було розпущено. Тепер доведеться знову повертатися до любительського футболу. Хоча, по суті, нічого і не зміниться, але все одно шкода. Занадто я вже звик останнім часом до гри на великому полі, коли за тобою збоку спостерігають десятки людей, яким реально цікаво і небайдуже, що ти робиш. Інша справа, що грали весь цей час ми жахливо і не заслуговували на цей інтерес. Але як би там не було, реально шкода тих всіх марних надій і сподівань, які ми майже 2 роки плекали, граючи за цю команду...