Сьогодні, коли повертався додому з качалки, побачив дуже сумну картину. Бездомний дідусь в обдертому і брудному одязі дістав зі смітника півлітрову пляшку Pepsi і випив з неї останні краплі, які там залишились. А я саме тоді в руках тримав літровий сік Садочок, який купив, щоб вбити спрагу після тренування. Побачив це десь на відстані 50 метрів від нього, коли швидкою ходою разом з другом йшов у протилежну сторону. Хотів зупинити себе і друга, підійти до дідуся, дати йому напій і хоча б 10 гривень на їжу чи воду, але щось стримало мене; мабуть, це була звичайна природна сором'язливість перед знайомими, притаманна нам у таких випадках. Я просто пройшов повз, і єдине, що зробив, - це подумки пожалів старенького. А ще дійшов до висновку, що живу у раю. Принаймні порівняно з цим дідусем і мільйонами йому подібних, для яких пекло почалося ще на землі...
Немає коментарів:
Дописати коментар