Сьогодні на Грушевського від рук катів за волю нашого народу впали перші три герої революції. І скоріше за все, вони такі не останні. Мені до біса соромно за те, що я можу лише пасивно споглядати в новинах ті всі жахливі, проте історичні події, які зараз відбуваються в Україні. Якби все залежало лише від моєї волі, я б уже давно був в рядах тих "провокаторів", які сьогодні виборюють наше законне право на волю. Проте є люди, котрі цінують моє життя набагато дорожче, ніж я сам, тому поки що можу лише робити подібні пости у соціальних мережах. Але я до кінця життя ніколи собі не пробачу, якщо український народ програє ці визвольні змагання, усі сьогоднішні жертви стануть марними, а Янукович зі своїми вірними псами на повідку так і продовжить руйнувати мою країну в той час, як я просто споглядатиму за всім, що відбувається. Тому, як тільки з'явиться нагода поїхати в Київ (вона може з'явитися лише в тому випадку, якщо батьки перестануть боятися за мене, а переконати їх в тому, що зі мною все буде добре, надзвичайно важко, бо хоч я вже і повнолітній, але все одно прекрасно їх розумію; я б так само переживав за свого тата чи маму, якби вони були за сотні кілометрів від мене, де їх будь-якої хвилини могла чекати смерть від рук беркутів-вбивць, які не шкодують нікого, включаючи дітей і старих), я обов'язково приєднаюся до своїх братів, які сьогодні віддають за Україну все, що в них є, включаючи життя.
Прийде час, і ми всі незлим тихим словом згадаємо героїв сьогоднішньої революції, які здобували для нас вільну державу; то буде час, коли наші діти житимуть у могутній і самостійній країні, яку ми сьогодні повинні для них вибороти будь-якою ціною.
Немає коментарів:
Дописати коментар