Безвихідь

Ситуація дуже складна і парадоксальна: хоч на вулиці, фактично, виходить вся Україна, але, по суті, нічого змінити ми не можемо. Щоб оголосити імпічмент Янику, потрібно хоча б 3/4 голосів депутатів Верховної Ради, а це нереально, враховуючи те, що більшість там складають регіони. Розпустити уряд може тільки сам президент, чого він робити наміру не має. Єдине, на що ми можемо сподіватися - це благородна відставка Ялинковича та Азарова за власним бажанням, чого до наступних президентських виборів не буде точно. Тобто, мирним шляхом, якого від нас вимагає Європа, ніяких змін ми добитися не зможемо.

Змінити владу в країні силою буде ще важче. По-перше, в нас немає якогось чітко окресленого лідера, який би зміг стати координатором спільних дій протестувальників, оскільки опозиція не поведе за собою народ, бо вони просто бояться можливих негативних наслідків таких силових дій. По-друге, Європа виступає категорично проти будь-яких радикальних акцій з нашого боку. По-третє, для цього потрібно буде пролити набагато більше крові, ніж у ніч на 1 грудня.

Ну що тут сказати? Фактично, ми перебуваємо у безвиході. На їхньому боці закон, на нашому - правда. Що буде далі, і хто переможе, як це банально зараз не звучить, - покаже час.