Великий футбол

Вчора відбувся історичний момент в моєму житті. Я вперше забив гол в більш-менш офіційному футбольному матчі. Та чому більш-менш? Я граю в команді ФК "Ярич" (Яричів), яка виступає в чемпіонаті Кам'янка-Бузького району, а це досить-таки престижний турнір!

Але повернімося до теми. Наша команда їхала на виїзд в Банюнин на матч 1/8 фіналу кубка Осені з місцевою "Нивою". До слова, цього літа ми вже грали з ними в тому ж селі, програли з рахунком 6-1. Цього разу все мало бути по-іншому хоча б тому, що ми приїхали "грати тільки на перемогу!!! (с)". Бойовий настрій, сміливі прогнози, тотальна недооцінка суперника (основний склад команди якого складали дяді від 30 до 35 років. В нас же середній вік гравців приблизно дорівнював 20-ти рокам) - ось з чим ми виходили на нерівне і замаленьке для футболу банюнинське поле.

Мабуть, найбільшим мінусом цієї гри стала червона форма господарів. Чому? Тому що ми теж привезли зі собою червоні футболки (на шорти грошей ще не наскладали). Було дуже важко розрізнити своїх і чужих серед того всього скупчення футболістів (а точніше, любителів футболу). Але навіть це не завадило моєму бомбардирському чуттю у вирішальному моменті десь на 10-й хвилині матчу. Не буду зараз розповідати, як саме я забив цей гол, як легко прийняв потужний простріл Роми Мацеха з правого краю, як майстерно витримав паузу, поклав захисника на п'яту точку і філігранно перекинув воротаря команди суперника, ні, навіщо мені таке писати в блозі? Якщо хочете побачити цей гол, то шукайте в інтернеті, просто я дуже скромний і не хочу тут вихвалятися своїми багатими спортивними здобутками.

Емоції були феєричними, я ж забив свій перший гол, ма*ь вашу!!! Ну що було далі, не бачу сенсу розповідати, бо, думаю, вам буде зовсім не цікаво знати, що після того голу в мене був ще один вихід сам на сам, який реалізувати мені не дозволили "погано стрижений газон і слабонакачаний м'яч". А далі ще нудніше: атаку за атакою почав пропускати наш захист, воротар не рятував у вирішальних моментах, суддя відверто підсуджував нашим суперникам, що й "посприяло" підсумковому рахунку в матчі: 8-1 явно не в нашу користь.

Але я радів, що мій гол був єдиним в цьому матчі, тому з особливою гордістю в кінці гри кілька разів голосно повторив судді своє прізвище, номер телефону та улюблену музичну групу.

Словом, футбол - непередбачувана штука: ти можеш викладатися під час гри на повну, боротися за кожен м'яч, весь матч ригати від знемоги, але все це може виявитися даремним, бо твоя команда програє з різницею в 7 м'ячів. Ну що тут поробиш? Не можуть же всі гравці бути з тобою на одному етапі футбольного розвитку, з цим треба просто змиритися і продовжувати далі отак розгромно програвати кожному хуторянському клубу...