Давайте ще трохи поживемо

Вирішив викласти тут кілька моїх більш-менш дорослих статей, які я готував до вступу на журналістику (всього в мене було 9 публікацій, з яких, не соромлячись перед вами, можу показати 3-4 матеріали). Ось один з них. Стаття про давно забуте і пережите 21 грудня 2012 року, коли ми всі мали загинути). Зрозуміло, що я в це не вірив, тому і висловив свій сумнів стосовно всього того, що нам показували по телебаченню.

Чому я не вірю в кінець світу 2012 ?

З приходом зими набагато почастішали дискусії стосовно того, чи відсвяткуємо ми новий 2013 рік, адже не за горами “кінець світу”, про який точилися запеклі розмови і дискусії протягом останніх 2-х років. Версій безліч. Одні науковці твердять, що до Землі наближається величезний космічний об’єкт – Нібіру, міфічна планета Сонячної системи, яка повинна повністю стерти будь-які прояви життя на нашій планеті. Орієнтовна дата “зустрічі” Землі з нею – 21 грудня. Однак якщо вірити їхній версії, то цю саму Нібіру земляни мали б бачити неозброєним оком ще півроку тому. Не знаю як інші, але особисто я цієї планети досі не бачив навіть в окулярах. Саме тому такий варіант викликає в мене лише скептичні міркування.

Інші дотримуються версії, яку для нас люб’язно передбачив народ Майя. В 2012 році, під час грудневого сонцестояння, Сонце перейде в зону Чумацького шляху. Саме тоді і має статися так зване "переродження" світу. Одні кажуть, що таким чином настане нова ера – ера духовного прозріння. Інші трактують це пророцтво, як попередження про кінець світу. Особисто я не вірю в жодну з цих версій. По-перше, яке там духовне прозріння може статися з нами в 21 столітті в маштабах цілого світу? Людство занадто багато пережило, щоб за один день змінитися на краще. По-друге, якось смішно вірити людям, які хочуть довести свою правоту, посилаючись на наскельні малюнки і незрозумілі знаки, створені багато століть тому народом, котрий не знав яка завтра буде погода, але точно міг передбачити, що кінець світу буде саме 12 грудня 2012 року. 

Є ще припущення про так званий “парад планет” 21 грудня. Цього дня в одну лінію стануть основні планети Сонячної системи – Юпітер, Венера, Марс і Земля. А найголовніше, що до них приєднається саме і Сонце. Крім того, усі ці космічні тіла опиняться на осі центра галактики, поряд з чорною дірою, яка випромінює рентгенівські промені в сторону Землі. Саме тому прогнозується, що 21 грудня відбудеться збій усієї елктронної техніки, приладів і, врешті-решт, інтернету. Думаю, що для більшості людей сучасного світу саме це і асоціюється з апокаліксисом. Але не хвилюйтеся, шановні інтернет-користувачі, і цього разу в мене є докази, які заперечують можливість такого сильного удару по ваших “життєвих” потребах. 

Справа в тому, що парад планет – це звичайне явище як для космомосу. Розрізняють великий і малий паради. Великий відбувається раз в 480-500 років, а Малий – раз в 180-190 років. Тобто, це було задовго до нашого століття і, мабуть, повториться ще не раз після нього. А те припущення, що теперішній парад стане для нас або останнім або надзвичайно шкідливим, на мою думку, покликане лише для збільшення ажіотажу над питанням про кінець світу. Ви питаєте для чого цей ажіотаж? Дуже просто. Завжди на світі знайдуться такі люди, які надто чутливо сприймають будь-яку інформацію, байдуже, має вона під собою серйозний ґрунт чи ні. 

Так-от, після офіційних заяв деяких вчених про кінець світу в грудні 2012 року багато людей вирішили рятуватись від цього ніби-то розумним, але одночасно і кумедним в наш час способом: будувати бункери. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, скільки витрат піде на будівництво величезного приміщення під землею, яке, крім того, повинно витримати надзвичайно потужну рушійну силу, котра в цей час буде на поверхні. Така ідея викликала ефект доміно: одні люди почали будівницвто власних бункерів, інші – бронювати місця для порятунку у своїх знайомих. Таким чином, ті, хто хотіли набити свою кишеню на примітивності людських рішень, з великим успіхом зуміли це зробити.

          
Є ще багато інших версій про те, що нас чекає в кінці цього року. Але повірте, кожну з них зможе спростувати будь-який розумний науковець і навіть звичайна людина. Адже це не вперше ми зустрічаємося з подібними пророцтвами. Скільки ж нострадамусів, які пророкували судний день ледь не кожного календарного року до 2012-го пережив наш світ! Та й крім того, звідки нам взагалі про таке знати? Ніхто не заперечує того факту, що колись воно все-таки станеться. Але коли саме і яким чином кінець світу відбудеться, ми не можемо робити навіть припущень. Навіщо так багато думати про смерть, коли попереду в нас ще стільки життя?